Чомусь давно не пишеться.
Лише окремі образи,
Бува, зрідка заскакують
На спалахи думок.
Ті ж гОстями не тішаться,
Бо знають, що розкришаться
Епітети й прообрази
Пустими караляками
У немічний рядок.
В які кутки заникала
Таланти Богом видані?
Світ-за-очі від сірості
Натхнення десь втекло.
І кликала і хникала,
В поетів рими смикала.
Але слова розкидані...
Признаюсь вам по-щирості:
Безвіршя - допекло!
Іду до Слова Вічного
За римами багатими,
Занурюючись з трепетом
В Священну глибочінь.
Торкаюсь до величного,
Бездонно-поетичного
Думками кострубатими.
І видається лепетом
Мій труд словосплетінь...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо за стихотворение, Светлана, за искренность, напомнило и мое такое состояние и когда оно есть - тяжело. Благословений Вам и успехов!!! Комментарий автора: Спасибо, Галина, за отзыв и благословение. Пусть и Вас Господь благословит.
Тускло... - Юстина Южная Этот стих был написан в продолжение темы "Исповеди наркомана", которую задала в своем стихотворении Светлана Бабак - http://www.foru.ru/slovo.7865.3.html
Поэзия : Чаша - Ольга Назарова Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!
Фарисею сліпий,- очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!
(Мт 23:25,26)
